кваліфікаційний — прикметник … Орфографічний словник української мови
кваліфікація — [квал іф іка/ц ійа] йі, ор. йеійу … Орфоепічний словник української мови
кваліфікація — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
кваліфікаційний — а, е. Який визначає, встановлює кваліфікацію (у 2 знач.). || Стос. до кваліфікації. Кваліфікаційні розряди. •• Кваліфікаці/йна характери/стика основні вимоги до професійних якостей, знань і умінь фахівця, які необхідні для успішного виконання… … Український тлумачний словник
кваліфікація — сукупність виробничих знань, уміння, певних практичних навичок. Вона виражає ступінь здатності виконувати завдання та обов’язки відповідної роботи … Термінологічний словник з економіки праці
тарифно-кваліфікаційний — а, е: •• Тари/фно кваліфікаці/йний дові/дник нормативний документ, що містить: перелік робіт, що виконуються у даній галузі, їх кваліфікаційні характеристики; вимоги щодо знань, виробничих навичок тощо, що їх пред являють до робітників … Український тлумачний словник
тарифно-кваліфікаційний — прикметник … Орфографічний словник української мови
кваліфікований — 1 дієприкметник від: кваліфікувати кваліфікований 2 прикметник з високою кваліфікацією … Орфографічний словник української мови
кваліфікований — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до кваліфікувати 1), 2). 2) Який має високу кваліфікацію (у 2 знач.). || Який вимагає спеціальних знань, доброї кваліфікації. •• Кваліфіко/ваний зло/чин злочин, який скоєний за обтяжуючих відповідальність обставин… … Український тлумачний словник
кваліфікуватися — у/юся, у/єшся, недок. і док. 1) Набувати кваліфікації (у 3 знач.). 2) тільки недок. Пас. до кваліфікувати 1), 2) … Український тлумачний словник